Давидов Семен – герой роману М. А. Шолохова «Піднята цілина»

Давидов Семен – характеристика персонажа

Давидов Семен — робітник-двадцатипятитисячник з Ленінграда, що був матрос. На початку 1930 р. приїжджає в Гремячий Балка для проведення колективізації. У сільраді Д. знайомиться з Нагульновим і Разметновим. На зборах активу й бідноти виступає з мовою, призиваючи організувати колгосп, і стає його головою. Наступного дня під час розкуркулювання Д. описує майно двох кулацких господарств, загрожує арештом Титові Бородіну, за що той наносить Д. удар по голові. Коли Разметнов говорить про свою жалість до кулацким дітей, Д. розповідає про власне дитинство: щоб прокормити чотирьох дітей, мати була змушена займатися проституцією. У Гремячем Балці Д. живе в будинку в Нагульнова; дружина Нагульнова Лушка заграє з Д. Коли Нагульнов виганяє дружину, заявляючи, що не хоче мати з нею нічого загального, Д. іде з його будинку. Познайомившись із Островновим, Д. запевняється, що той — дуже корисний для колгоспу людин, «культурний хазяїн», і хоче залучити Островнова в колгосп; таким чином, Д. виявляється мимовільним помічником Островнова в його шкідницькій діяльності. Коваля Іполита Шалого за його ударну роботу по підготовці сільськогосподарського інвентарю до сівби Д. преміює власним набором інструментів, привезеним з Ленінграда. Лушка, з якої розвівся Нагульнов, зустрічаючи Д., просить знайти для неї якого-небудь «завалящого нареченого» або взяти її в дружин самому. Д. відповідає їй: «Дівчинка ти фартова й нога під тобою гарна, так тільки не туди ти цими ногами ходиш». На зборах із приводу статті Сталіна «Запаморочення від успіхів» Д. пропонує повернути хазяям частина корів і дрібна худоба, але зберегти колгосп. Багато середняків подають заяви про вихід з колгоспу, і Д. попереджає, що вступити в нього знову їм буде непросто. Однак з колгоспу виходить усе більше господарств; «одноосібники» самовільно забирають своїх биків і коней, а також вимагають земельні наділи; Д. говорить, що їм буде виділена земля на далеких випасах, що обурює. Під час жіночого бунту Д. намагається урезонити жінок, що вимагають повернути насінний хліб; він тягне час, чекаючи підкріплення з польової бригади, при цьому Д. б’ють так, що він ледь тримається на ногах. Коли викликаний Д. міліціонер заарештовує призвідників бунту й розкрадене зерно зібране знову, Д. на зборах соромить тих, хто бив його, говорить, що більшовик ніколи не встане на коліна перед класовим ворогом. Ті, що зібралися виражають повага до Давидова за те, що він не тримає зла; наступного дня багато хто з тих, хто вийшов з колгоспу, знову вступають у нього. Під час сівби, довідавшись від бригадира Любишкина, що багато хто в його бригаді байдикують, Д. відправляється на оранку. Зібравши бригаду, він говорить, що має намір особисто довести, що за день можна зорати гектар і навіть гектар зі чвертю. Зобов’язання він виконує; продовжує орати й наступного дня. Під впливом Д. у бригаді починається стихійне соцзмагання

Д. вертається в Гремячий. Він всі частіше думає про Лушке; вона кілька разів приходить до нього й зрештою спокушає. Д. думає, що вони повинні одружитися, тому що інакше «перед людьми й перед Макаром незручно». Лушка ж демонструє свій зв’язок з ним, а у відповідь на докори Д. сама дорікає його в боягузтві. Зрештою відбувається серйозна незлагода, і Д., щоб відволіктися, вирішує поїхати у відстаючу польову бригаду. Тут він бачить молоденьку дівчину Варю й розуміє (як, втім, і всі навколишні), що та закохана в нього. Варячи страждає від гаданої байдужності Д.; він же вважає, що не має права скористатися недосвідченістю дівчини. Довідавшись про замах на Нагульнова, Д. збирається вернутися в хутір, але бачить у поле незнайомої людини: це новий секретар райкому Іван Нестеренко. Вони обговорюють багато роблем, у тому числі відносини Д. з Лушкой. Нестеренко рекомендує Д. створити в колгоспі комсомольський осередок, радить йому бути уважніше до людей. На прощання він дарує Д. браунінг. Розмовляючи в кузні із Шалим, Д. чує від нього, що всім буденним життям колгоспу розпоряджається не він, Д., а Островнов; Шалий упевнений, що Островнов — ворог. Він повідомляє також, що бачив з Лушкой Тимофія Рваного, котрий, видимо, біг з висновку. Зайшовши в хутірську школу, Д. бачить в одного із хлопчиків ручну гранату. Той веде Д. в один із сараїв, що належали Рваному, і разом із Шалим Д. викопує кулемет, гвинтівки, патрони й вісім гранат. Шалий пропонує влаштувати обшук в Островнова, однак Д. проти самоправності. На зборах із приводу прийому до партії Д. пропонує організувати в колгоспі дитячий садок. Після зборів він проводжає Варю, і вона розповідає, що її сватають. Зізнається йому в любові, і Д. розуміє, що любить Варю. Наступного дня він іде до матері Вари, робить пропозицію, після чого відвозить Варю в район, щоб улаштувати в сельхозтехникум. Намагаючись разом з Нагульновим і Разметновим увірватися в будинок Островнова, Д. смертельно поранений і через день умирає.

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Школьный софт – сборники сочинений, готовые домашние задания