Ибрагим – герой роману А. С. Пушкіна «Арап Петра Великого»

Ибрагим – характеристика персонажа

ИБРАГИМ – герой незакінченого роману А. С.Пушкіна “Арап Петра Великого» (1827; назва редакторське). Історичний прототип: Абрам Петрович, до хрещення Ибрагим, Ганнибал (ок. 1697-1781), прадід Пушкіна, син абиссинского князька, хрещеник і денщик Петра I, учився й служив у Франції; у відставку вийшов у чині генерал-аншефа росіянці армії. “Романічна» доля Ганнибала хвилювала Пушкіна у зв’язку з постійним, протягом всього життя, інтересом до епохи Петра I і до свого родоводу, причому в образі И. допущена контамінація біографії й іншого прадіда поета – А. П.Пушкіна. Про своє споріднення з Ганнибалом Пушкін згадує у віршах “Юр’єву» (1820), “До Язикову» (1824), “Як женитися задумав царський арап» (1824),

“Мій родовід» (1830), у примітці до окремого видання першого розділу “Євгенія Онєгіна» (182S), “Початку автобіографії» ( 1830-е рр.), листах. И., вихованець і сподвижник Петра, що одержав європейське утворення й виховання, цілком, але не рабськи (“Паную наперсник, а не раб») відданий імператорові, усвідомлюючи грандіозність задуманих їм перетворень і глибину його думок: “Випливати за думками великої людини є наука сама цікава». Навіть у питаннях особистого життя, одруження він підкоряється його волі. И. протипоставлений російському родовитому боярству (Корсакову, Ликову, патріархальній родині Ржевских, історичний представник якої Ю. А.Ржевский був прапрадідом Пушкіна). Два мири петровской Росії, прихильників реформ і прихильників старовини, дані Пушкіним у сприйнятті И., що не у всім збігається з поглядами автора. И. обраний у герої за принципом: “Немає пророка в батьківщині», вона вільний від зв’язків і здатний робити вчинки. И.- трагічний герой, його хліб важкий і гіркий. Чарівний образ И. розкривається з усією повнотою в любові: “Від дружини я не стану вимагати любові, буду задовольнятися її вірністю, а дружбу придбаю постійною ніжністю, довірливістю й полегкістю». З новаторською сміливістю автор зобразив земну й “грішну» пристрасть як високе й чисте почуття. Пушкіна збагатив образ И. власними рисами:

“Читаєш немов не про И., а про Пушкіна» (Т. Г.Цявловская). Через суперництво И. і Валеріана роман повинен був зобразити долю предків А. С.Пушкіна. Хронологічні зрушення в романі не суперечать реальній історичній картині. Образ И. втілений В. С.Висоцьким у фільмі “Розповідь про те, як цар Петро арапа женив» (1976).

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Школьный софт – сборники сочинений, готовые домашние задания