Рецензія на повість В. Токарєвій «Я є. Ти є. Він є»

Колекція творів: Рецензія на повість В. Токарєвій “Я є. Ти є. Він є»

Вікторія Токарєва відрізняється від всіх сучасних рос-сийских письменників насамперед тим, що її повісті й розповіді наповнені життям, як кімната наповнена музикою, коли вмикаєш магнітофон. Коли читаєш її добутку, з-здается враження, що все це відбувається в сусідньому будинку, що в людей просто немає фіранок на вікнах і ти, сидячи ввечері у вікна, досконально вивчаєш їхнє життя, спостерігаєш і вгля-диваешься в їхні долі. Повість “Я є. Ти є. Він є», по якій був знятий однойменний фільм, – одне з тих про-винищень, у якому так мистецьки сплітаються життєвість і незвичайність. Між рядків читається назва: “Я є. Ти є. Ми є». Більше нічого не треба. Мати щаслива, що є син, син щасливий, що в нього є дружина й що його дружина є. Люди, що безкорисливо люблять один одного, сплітаються в трикутник через ревнощі, назріває конфлікт. Головної ге-роиней є Ганна, сорокапятилетняя жінка, і чита-тель бачить мир її очами, хоча Токарєва пише від третьої особи. Ганна викладає французьку мову у звичайній школі: je suit, tu est, il est. Я є. Ти є. Він є. Після смерті чоловіка в її житті нікого не залишилося, крім одного сина Олега, до-торий, незважаючи на те що вже досить дорослий, живе з нею й не одружений. Мати страшно хвилювалася, якщо син задер-живався після роботи (а працював він хірургом), хворе вооб-ражение малювало страшні картини його загибелі від Спида, від рук п’яних приятелів або під колісьми очманілого водите-ля. І от посередине однієї з тих безсонних ночей Олег по-є в обнимку з білявою красунею. Ирочка, малень-кая, тендітн і гарненька, залишається жити в їхній квартирі, руйнуючи сталі традиції й не обертаючи ніякої уваги на встановлені правила. Трохи пізніше Олег заяв-ляет Ганні, що вони з Ирочкой одружені й що він сховав від її весілля, тому що боявся материнського гніву

“Звичайно Олег цілував матір у щоку, але сьогодні між ними висіло п’ятдесят кілограмів Ирочки».

Ревнощі засліплюють Ганну, вона грубить Ирочке, Олег марне намагається примирити улюблених жінок, встаючи на сторону дружини, і, зрештою, Ирочка збирає валізи й іде. Увечері, після роботи, Олег теж забирає свої речі й исче зает з життя Ганни. Життя стає безбарвної, порожній, холодної. Злість, депресія, самітність стають нераз-лучними приятелями Ганни. Але незабаром Олег вертається уби-тий горем. Ирочка потрапила в аварію й стала інвалідом, перед-ставляла собою живий труп. Олег працював, і піклуватися про де-вочке було комусь. “Ганна застигла у дверях і вперше за увесь час їхнього знайомства відчули, освобож-денное від ревнощів. Це почуття називався Жаль. З-Страждання з’їло ненависть, як сонце з’їдає сніг». Ирочка мала потребу в серйозному лікуванні: по краплі ліків щопівгодини із шести тридцяти до вісімнадцяти годин дня. Ганна вирішила неї виходити. Краплі з’їли її життя. Всі существова-ние, що складалося в довгі місяці, тепер крутилось в-коло крапель, Ирочки й великої кошлатої дворняги по ім’ю Дикий

Але незабаром Ганна навчилася рано вставати, розмовляти з мовчазною жінкою й веселим собакою, дихати повної гру-дью, любити Ирочку. Дружина сина, така противна й ненавист-ная, стала найближчою й рідною істотою. Ирочка статечно видужувала, починала знову усвідомлювати що проис-ходит. А Олег, що так жагуче любить дружину й матір, але вус-тавший від життя поруч із живий, що не рухається “лялькою», заводить на роботі коханку. Жінка легкого поводження “заковтує його із черевиками», синок усе рідше й рідше появ-ляется будинку. Закінчується повість зворушливою прогулянкою Ирочки з Дикому під вікнами Ганни – її першою прогулянкою після болісних місяців хвороби: “Собака був більша, Ирочка слабка. Вона помітила щось надзвичайно її заинтере- щосунуло, різко рвонулася, отчого Ирочка змушена була пробігти кілька кроків

– Дикий! – злякано крикнула Ганна, розгорнула вікно й сильно висунулася. Собака піджав морду, вишукуючи серед вікон потрібне. Ганна погрозила їй пальцем. Ирочка теж під-няла особа. Виходить, почула. Ганна бачила два звернених до неї погляду – людський і собачий. І раптом зрозуміла: от її родина. І більше в неї немає нікого й нічого».

Ця повість про жінку, що безкорисливо пожертвувала ме-сяцами свого життя заради ненависного їй людини, змушує задуматися про велике почуття самопожертви, вдихнувши-шем життя в молоденьку, нещасну дівчину. Повість про те, що в нашім жорстокому сучасному світі, де кожний сам за себе й людина людині вовк, ще є місце високим почуттям, нехай і вирослої на низинному ґрунті ревнощів і злості. Характерною рисою повести є те, що в ній немає ідеально позитивного або негативного героя. Але ж саме за такою схемою в основному зараз пишуться добутки. Звичайно із самого початку бульварного детектива можна безпомилково показати пальцем на “гарного хлопця» і “поганого хлопця». Подальший розподіл героїв відбувається при-розмірно так: вороги “гарного хлопця» і друзі “поганого», і навпаки. Герої “Я є. Ти є. Він є» багатогранні й неоднозначні. На початку Ганна виглядає лиходійкою, що псує життя молодим. Але до кінця повести негативним становит-ся скоріше Олег, що повісив дружину-каліку на шию матері, а сам развлекающийся з жінкою на десять років його старше. Але Токарєва дає можливість читачеві подивитися на проис- щоходить і очами Ганни, і Олега, і Ирочки. Кожного з героїв можна зрозуміти. Трикутник – мати-син-дружина сина – зустрічається дуже часто й у повсякденному житті. Те-Карева дає зрозуміти, що, незважаючи ні на що, життя продол-жается, що головне: я є, ти є, він є, – а решта додасться. Відмінною рисою повести є стиль її написання. Токарєва сміло використовує порівняння, барвисто розфарбовуючи ними образи основних героїв. Харак-Терно ще й те, що повість написана в основному короткими, нерозповсюдженими пропозиціями. Написання так просто й доступно, що цю повість можна читати абсолютно всім. Настрій книги створює й те, що відсутні кривава сцена аварії й сексуальні сцени, якими так буяють совре-менние книжки в м’яких плетіннях. Повість кінчається оп-тимистично, але неясно, що буде з героями далі. Чим за-скінчиться любовний зв’язок Олега на стороні? Чи видужає Ирочка остаточно? Питання повисають у повітрі, але искрен-не хочеться вірити, що все буде добре.

Адже над ними синє, чисто випране небо. І дуже легко дихатися

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Школьный софт – сборники сочинений, готовые домашние задания