Розвиток відносин Базарова з Одинцовій

До середини роману Базарів — людин тверезого й глибокого розуму, упевнений у своїх силах і в тім справі, якій він себе присвятив, позбавлений скептицизму, песимізму, гордий, цілеспрямований і обладающий здатність впливати на інших людей і навіть придушувати деяких своїми знаннями, логікою й волею. Але як тільки починають розвиватися відносини Базарова з Одинцовій, Тургенєв окремими штрихами натякає па зміни, яким підданий герой. Своє наростаюче почуття Базарів спочатку з напускною розв’язністю прикриє недбалими репліками про Одинцову: «На інших бабів не схожа», «…ця пані — ой-ой-ої…», «У тихому вирі…», «у їй такі плечі, яких я не видивал давно», потім раптом відчує, що сконфузився; наступного дня йому стане прикро, але, перемагаючи себе й храбрячись («От тобі раз! баби злякався!»), заговорить він преувеличенно розв’язно.

Далі, на диво Аркадія, піймає себе на тім, що він, проти звичаю, досить багато говорить, намагаючись зайняти свою співбесідницю, навіть почервоніє при розставанні з Одинцовій. Однак, як людина сильний, що вміє володіти собою, сховає свою внутрішню зніяковілість під маскою іронії й розв’язності; «Бач, як вона себе заморозила!.. Герцогиня, можновладна особа. Їй би тільки шлейф позаду носити так корону на голові», «Отаке багате тіло, хоч зараз в анатомічний театр» (Глава XV).

XVI глава – ще один помітний крок до кульмінації відносин Базарова з Одинцовій. Приїхавши в садибу Ганни Сергіївни, Базарів продовжує іронізувати над аристократизмом Одинцової й у той же час почуває себе ніяково. «Який гранжанр! – помітив Базарів (із приводу порядків у садибі), – здається, це так вашим-вашій-по-вашому називається? Герцогиня, та й повно»; «А все-таки розпестила вона себе; ох, як розпестила себе ця бариня! Уже не чи фраки нам надягти?» Все це говориться Аркадієві, якщо можна так виразитися, хоробрості заради. У салоні Одинцової Базарів відчув якусь внутрішню боязкість: «Який я смирненький став», – думав він про себе, розглядаючи альбоми. Діалог про види Саксонської Швейцарії, про будову людського організму, про художній смак, про пристрій суспільства й так званих моральних хворобах супроводжується неухильним ростом внутрішньої взаємної симпатії Базарова й Одинцовій. Але коли Аркадій, залишившись наодинці з Базаровим, викликує: «Що за чудесна жінка Ганна Сергіївна!», розумний і проникливий Базарів вважає за необхідне стримати його запал і відвести його увага від Ганни Сергіївни до Каті. Дипломатично стримано Базарів говорить: «Так… баба з мозком. Ну, і видала ж вона види… Але чудо – не вона, а її сестра… Це от свіжо, і неторкнуто, і лякливо, і мовчазно, і всі що хочеш. От ким можна зайнятися. Із цієї ще що здумаєш, то й зробиш; а та – тертий калач». Однак» порекомендувавши Аркадієві «зайнятися» Катею, сам Базарів предпочитает все-таки «тертий калач». І Тургенєв, як тонкий психолог, закінчує цю цікаву сцену словами: «Аркадій нічого не відповідав Базарову, і кожний з них ліг спати з особливими думками в голові». З подальшого видно, що в Аркадія це були думки про Катю, а в Базарова – про Ганну Сергіївні

Наприкінці XVI глави Базарів уже не може зберігати свою звичайну витримку й самовладання. Він настільки поринає в думці про Ганну Сергіївні, що розсіяно говорить Аркадієві: «Здраствуй!», незважаючи па те що вони бачилися в цей день

В XVII главі Тургенєв недвозначно говорить про зміни, що происшли в герої: «У Базарове, до якого Ганна Сергіївна очевидно благоволила, хоча рідко з ним погоджувалася, стала проявлятися небувала колись тривога: він легко дратувався, говорив знехотя, дивився сердито й не міг усидіти на місці, немов ЩО його підмивало…» Відносини Базарова з Аркадієм почали теж мінятися: приятелі рідше стали бувати маєте. «Базарів перестав говорити з Аркадієм про Одинцову, перестав навіть сварити її «аристократичні замашки».

Що ж з’явилося причиною всіх цих змін? Тургенєв недвозначно говорить про романтичне почуття Базарова до Одинцової. «Настоящею причиною всієї цієї «новизни» було почуття, викликане Базарову Одинцовій,- почуття, що його мучило й бісило й від якого він негайно відмовився б із презирливим реготом і циническою репетуванню, якби хто-небудь хоча віддалено натякнув йому на можливість того, що в ньому відбувалося. Базарів був великий мисливець до жінок і до жіночої краси, але любов у розумінні ідеальному, або, як він виражався, романтичному, називав нісенітницею, непростительною дурницею, уважав лицарські почуття чимсь іроді каліцтва або хвороби…» І от він, що висловлює завжди «своє байдуже презирство до всього романтичного», «з обуренням усвідомлював романтика н самому собі» (Глава XVII) і зрозумів, що відвернутися від Одинцової в нього немає сили. Базарів відчув, що його теорія: «Подобається тобі жінка… намагайся домогтися користі; а не можна – ну, не треба, відвернися – земля не клином зійшлася», починає терпіти крах: Одинцова йому безумовно подобалася, і в той же час «він незабаром зрозумів, що з нею «не доможешся користі», а відвернутися від її він, до здивування своєму, не мав сил. Кров його загорялася, як тільки він згадував про неї; він легко злагодив би зі своею-кровью, але щось інше в нього вселилося, чого він ніяк не допускав, над чим завжди жартував, що обурювало всю його гордість…».

Потрапивши в полон романтичної любові заперечує, що їм раніше, Базарів починає оперувати такими поняттями, як краса («Навіщо ви, с. вашим розумом, з вашею красотою, живете в селі?»), ловить самого себе «на всякого роду «ганебних» думках, точно біс його дражнив».

Та й поводження героя стає досить дивним: те він «відправлявся в ліс і ходив по ньньому більшими кроками, ламаючи гілки, що попадалися, і сварячи напівголосно і її й себе…», те «забирався на сінник, у сарай, і, уперто закриваючи ока, змушував себе спати…», те. представляв її руки, які «оповляться навколо його шиї», її «горді губи», які «відповідять на його поцілунки», те відганяв від себе з обуренням всі ці мрії й при цьому «тупотів ногою або скреготав зубами й загрожував собі кулаком». Тургенєв поступово підводить свого героя до головного випробування в романічній інтризі, що відбувається в XVIII главі роману

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Школьный софт – сборники сочинений, готовые домашние задания