Тема уроку; Досвід трудового виховання

Мета. Створити в ігровій кімнаті виразні ознаки рідного етносередовища, широко використовувати фольклор, народні звичаї, традиції для збагачення дітей знаннями, практичними навичками побутової праці та позитивними емоціями про свою націю; виховувати працелюбність, інтерес до рідного краю, повагу до старших поколінь.

Обладнання. Українські рушники, петриківський розпис (тарелі, дощечки, малюнки), декоративно-побутовий посуд, вишивки, глиняні іграшки, листівки з предметами декоративно-ужиткового мистецтва; глина, дощечки, голки, нитки для вишивання, тканина для вишивання, ножиці, різнокольоровий папір, клей, картон, українські костюми.

(Святково прибрана ігрова кімната. На стінах – вишиті рушники. На столах – виставка предметів декоративно-ужиткового мистецтва; діти в українських костюмах).

Вихователь. Вишивані рушники, гончарство, художній розпис – усе це пронизано поезією, милує зір, грає барвами. Оце і є радість людська. Вона супроводжувала людину завжди, допомагала їй у житті, давала віру в майбутнє. Оце і є культура, життя народу.

Свято ремесел проходить у формі традиційних українських вечорниць, досвіток. Колись кожна частина села, кожна вулиця мала свої хати для проведення вечорниць. Українці виростають серед розмаїття народного мистецтва. Давайте і ми з вами спробуємо відкрити свою майстерню.

(Група дітей сидить за столом і ліпить із глини).

Учениця.

    Щоб зліпити гарну з глини

    Миску, чашку чи тварину,

    Глину слід приготувати:

    В першу чергу, розім’яти

    І ліпити розпочати.

    А тепер гарненько, діти,

    Поміркуємо хвилинку,

    Всі над тим, що ми ліпити

    Зараз будемо із глини.

    Швидше той про це узнає,

    Хто кмітливий в кожній справі,

    Хто найпершим відгадає

    Мої загадки чарівні.

    (Діти відгадують загадки).

    З глини робився,

    На кружалі вертівся,

    На вогні пікся,

(Горщик) (Макітра)

    На базарі бував,

    Людей годував,

    Як упав, то й пропав,

    Ніхто не поховав.

    Без голови, а з вухами.

    Ліз карасик через перелазик,

    Та в воду – плюсь!

(Кухоль)

Голки має, а не швець.

Ходить завжди навпростець.

Свої голки дебелі

Носить тільки на собі.

(їжачок (Група дітей сидить за столом, вишивають)

Учень.

    Ми своїми вправними руками

    Вишиваємо рушничок для мами,

    Щоб на свято маму привітати,

    Нашу радість їй подарувати.

    Є на ньому півники святкові,

    Є на ньому квіти малинові.

    Щоб на свято маму привітати,

    Нашу радість їй подарувати.

    Синя нитка – птиці прилітають,

    А червона – квіти розцвітають.

    Листя вишиваємо зеленаве,

    Сонце вишиваємо ласкаве,

    Щоб на свято маму привітати,

    Нашу радість їй подарувати.

    (Група дітей сидить за столом, витинанки).

Учениця.

    Немов відтворення серпанку,

    З паперу вирізано все.

    Ось перед нами витинанки –

    Зразки чудової краси.

    Легкі, прозорі, мов пушинки,

    Цілком нагадують вони

    Серветки, зірочки, сніжинки –

    Казковий витвір давнини.

    Готують її і витинають

    Здебільш до новорічних свят.

    Ними ялинки прикрашають,

    Панелі замків і кімнат.

    Ажурні витончені стрічки

    Кладуть на шафи і полички.

    А ті, що мають форму кіл, і

    Кладуть під печиво на стіл.

    Щоб їх навчитись витинати,

ПрслівЯ про працю

Бджола мала, а й та працює.

    Без діла жити – тільки небо коптити.

    Без діла слабіє сила.

    Без охоти нема роботи.

    Без роботи день роком стає.

    Без сокири не тесляр, без голки – не кравець.

    Без труда нема плода.

    Будеш трудиться – будеш кормиться.

    Губами говори, а руками роби!

    Де руки й охота, там скора робота.

    Для нашого Федота не страшна робота.

    Діло майстра величає!

    Добре діло утіха, коли ділові не поміха.

    Добре роби – добре й буде!

    Добрий початок – половина діла.

    Добра пряха на скіпку напряде.

    Добре тому ковалеві, що на обидві руки кує!

    За один раз не зітнеш дерева враз.

    Заклопотався, як квочка коло курчат.

    Кожна пташка своїм дзьобиком живе.

    Коли почав орати, то у сопілку не грати!

    Лежачого хліба ніде немає

    Маленька праця краща за велике безділля.

    На охочого робочого діло найдеться.

    Не взявшись за сокиру, хати не зробиш.

    Не дивись на чоловіка, а на його діло.

    Не кайся рано встати, а кайся довго спати.

    Не місце красить чоловіка, а чоловік місце.

    Не одежа красить людину, а добрі діла.

    Не святі горшки ліплять, а прості люди.

    Не сокира теше, а чоловік.

    Недаром говориться, що діло майстра боїться.

    Печені голуби не летять до губи.

    Під лежачий камінь вода не тече.

    Поки не упріти, поти не уміти.

    По роботі пізнати майстра.

    Праця чоловіка годує, а лінь марнує.

    Працює як чорний віл.

    Працюй як коняка, а їж як собака.

    Рання пташка росу оббиває.

    Роби до поту, а їж в охоту!

    Як дбаєш, так і маєш.

    Роботі як не сядеш на шию, то вона тобі сяде.

    Старається, як мурашка.

    Того руки не болять, що уміють.

    Треба нахилиться, щоб з криниці води напитися.

    Труд чоловіка кормить.

    Трудова копійка годує довіку.

    Хочеш їсти калачі – не сиди на печі.

    Хто багато робив, той і багато знає.

    Хто в роботі, той і в турботі.

    Хто рано підводиться, за тим і діло водиться.

    Хто робить кревно, той ходить певно.

    Хто що вміє, то і діє.

    Хто що знає, тим і хліб заробляє.

    Чесне діло роби сміло!

    Щира праця мозолена.

    Що ранком не зробиш, то вечором не згониш.

    Щоб рибу їсти, треба в воду лізти.

    Як без діла сидіти, то можна одубіти.

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Школьный софт – сборники сочинений, готовые домашние задания