У чому для Мцири сенс життя?

Колекція творів: У чому для Мцири сенс життя?

На жаль! — за кілька мінут

Між крутих і темних скель

Де я в хлоп’яцтві грав,

Я б рай і вічність проміняв…

М. Лермонтов

Михайло Юрійович Лермонтов замолоду віддає данина роман-тизму, створюючи у своїх добутках образи стійких і сме-лих, рішучих і непохитних бійців. По більшій частині вони гинуть, але не змінюють собі, своєму ідеалу

Я знав однієї лише думи влада,

Одну, але полум’яну пристрасть

Вона мрії мої кликала

Від келій задушливих і молитов

У той дивовижний мир тривог і битв,

Де в хмарах ховаються скелі,

Де люди вільні, як орли

Я ату пристрасть у тьмі нічний

Вигодував слізьми й тугою

Такий герой поеми «Мцири». Він мріє вирватися з мо-настиря, що сприймає як в’язницю. Життя для Мцири — це боротьба, а не спокійне сите існування вда-чи від тягот і тривог. Розміряний і спокійний побут монасти-ря не вбив у герої мрію вирватися на волю, потрапити в при-вичную з дитинства обстановку полубивуачной життя. Мци-Ри — дитя природи, він прекрасно розуміє її звуки, почуттю-ет свій кревний зв’язок з навколишнім світом волі й кра-стільники

Навкруги мене цвів божий сад;

И знову я до землі припав

И знову вслухуватися став

До чарівних, дивних голосів;

Вони шепотілися по кущах,

Начебто мова свою вели

Про таємниці неба й землі

Але сильніше любові до природи, до жінки звучить у Мцири спрага знайти загублену батьківщину. Він готовий терпіти Будь-які позбавлення заради заповітної мети:

У знайомій саклі вогник

Те тріпотів, то знову гаснув:

Хотілося мені… але я туди

Зійти не сміливий. Я ціль одну —

Пройти в рідну країну —

Мав у душі й переміг Страданье голоду як міг

Не провина, а лихо героя, що не призначено йому вирватися на батьківщину, здійснити свою заповітну мрію, викохану » сле-замі й тугою». Герой розуміє, що на ньому «печатка свою в’язниця залишила…» Так і нема чого жити, якщо не вирватися на волю. У монастирі-в’язниці Мцири більше не може й не хоче перебувати, віддаючи перевагу смерті животінню. Але уми-раю, герой хоче бачити свою далеку, недосяжну батьківщину. Умирає тіло, але не зломлений дух

Там покласти вели мене.»

Звідти видний і Кавказ!

Бути може, він зі своїх висот

Привіт прощальний мені надішле,

Стану думати я, що друг

Брат, схилившись треба мною.-що

Напівголосно співає мені про милу країну…

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Школьный софт – сборники сочинений, готовые домашние задания по всем предметам